МЕРЕЖИВО

Чи зустрінемося ми, чи ні...
Чи справді то було, чи уві сні.
Одні думки, сміливі і тривожні,
І знов рядки, такі непереможні.

І сенсом знов наповниться життя,
Смачних розмов легке передчуття.
І як завершення, такий є добрий знак,
Коли в довершення ще довго післясмак.

І знов кружля мереживо рядків,
Як досконалий витвір павучків.
І обминаючи незгоди і рутину,
Ви знов потрапите в магічну павутину.

05.04.2024. Лілія Кузьменко

ЗА ВІКНОМ

А за вікном пташки співають.
В Одесі траур, всі вже знають.
«Вони не встигли в укриття,
Для них закінчилось життя».

А їхніх рідних що чекає?
Як пережити це, хтось знає?
Коли такий суцільний шок,
Що вже й не чуєш спів пташок.

Криваві розберуть руїни
Колись квітучої країни.
А за вікном пташки співають.
Всіх убієнних поховають...

Вже не почують спів пташок.
Їх так звільнили від думок -
Зухвало, жорстко і цинічно!
Це - Україна, це - трагічно.


Де взяти сили далі жити?
На «до» і «після» розділити.
Як вберегтись від тяжких дум,
Коли в очах лиш біль і сум?..

16.03.2024 рік.  Лілія Кузьменко