В Одесі траур, всі вже знають.
«Вони не встигли в укриття,
Для них закінчилось життя».
А їхніх рідних що чекає?
Як пережити це, хтось знає?
Коли такий суцільний шок,
Що вже й не чуєш спів пташок.
Криваві розберуть руїни
Колись квітучої країни.
А за вікном пташки співають.
Всіх убієнних поховають...
Вже не почують спів пташок.
Їх так звільнили від думок -
Зухвало, жорстко і цинічно!
Це - Україна, це - трагічно.
Де взяти сили далі жити?
На «до» і «після» розділити.
Як вберегтись від тяжких дум,
Коли в очах лиш біль і сум?..
16.03.2024 рік. Лілія Кузьменко
Немає коментарів:
Дописати коментар